Дж.Верді

РІГОЛЕТТО

Опера на 3 дії

Лібрето Ф.Піяве за драмою В.Гюго «Король бавиться»

Постановний склад

Диригент-постановник – нар. арт. України Олексій Баклан

Режисер-постановник – нар. арт. України,

лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка  Микола Мерзлікін

Сценографія та костюми – засл. художник України Людмила Нагорна

Хормейстер-постановник – засл. діяч мистецтв України Галина Горбатенко

Постановник пластики – засл. арт. України Алла Рубіна

Хормейстер - Анжела Масленнікова

Асистент режисераЛюбов Канюка

Режисер, який веде виставу – Патімат Мірзаєва

 

ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ:

 

Герцог Мантуанський – Олександр Монастирський

Ріголетто, придворний блазень

засл. арт. України, лауреат Міжнар. конкурсу Михайло Нагорний,

Микола Ільченко

Джільда, донька Ріголетто

лауреат міжнар. конкурсів Ольга Фомічова,

лауреат міжнар. конкурсів Рузанна Чабанова

Спарафучілле, бандит

Олег Мельниченко

Маддалена, його сестра

лауреат Міжнар. конкурсу Марія Буймістер,

лауреат Міжнар. конкурсу Любов Канюка,

лауреат Міжнар. конкурсу Тетяна Странченко

 

Джіованна, служниця Джільди

лауреат Міжнар. конкурсу Марія Буймістер,

Неля Мартиненко

Граф Монтероне

лауреат Міжнар. конкурсу Роман Смоляр

Граф Чепрано

лауреат Міжнар. конкурсу Роман Смоляр

Графиня Чепрано

лауреат міжнар. конкурсів Олена Гребенюк

Борса, придворний

лауреат міжнар. конкурсів Геннадій Кабка,

Віктор Плетюх

Марулло, придворний

Михайло Гуменний-Петрівський, Євген Малофеєв

Паж

засл. арт. України, лауреат міжнар. конкурсів Тамара Ходакова,

Олеся Біласюк, Тетяна Масан

Офіцер

Михайло Гуменний-Петрівський, Євген Малофеєв

Придворні – артисти хору

З поміж оперних шедеврів великого італійця Джузеппе Верді (1813-1901) «Ріголетто» вважають одним з найвизначніших.

В основі опери – драма Віктора Гюго «Король бавиться», що була заборонена французькою цензурою одразу ж після прем’єри, як така, що підриває авторитет королівської влади. Драматургія Гюго привабила композитора пристрасністю, романтичними контрастами, напруженою динамікою дії. Та найбільше Верді зацікавила можливість створити психологічну драму із правдивими багатогранними музичними образами-характеристиками. На початку 1850 композитор розробив детальний план опери, що мала початкову назву «Прокляття». Однак у ході роботи, через втручання цензури, Верді та його лібретист Франческо Марія Піяве перенесли місце дії з Франції до Італії, а реальних історичних  персонажів – короля Франциска І та його блазня Трібуле перетворили на Герцога Мантуанського та Ріголетто. Композитор знехтував порадою і відмовився замінити потворного горбаня на традиційного оперного красеня. Верді працював із великим натхненням і написав оперу всього за 40 днів. Сюжет «Ріголетто» композитор вважав кращим з усіх, покладених ним на музику: «Тут є сильні ситуації, різноманітність, блиск, пафос».

У березні 1851, на сцені Венеціанського театру «Ля Феніче» відбулася прем’єра, яку супроводжував великий успіх, що зростав від вистави до вистави. Сам композитор після прем’єри сказав: «Я задоволений собою і думаю, що нічого кращого не напишу». Невдовзі опера «Ріголетто» з’явилася на сценах інших театрів і принесла композитору величезну популярність не лише в Італії, а й за її межами. Це один з найвидатніших музичних творів у світовій історії культури, а багато-хто вважає «Ріголетто» найкращою з будь-коли створених опер. Рідкісна театральність, сценічність цього твору приваблює до себе нових і нових постановників, провокуючи їх на оригінальні вирішення.

У репертуарі Київського муніципального театру опери і балету вистава «Ріголетто» займає особливе місце. Шлях цієї опери на нашу сцену виявився досить довгим і складним. У 1994 із пропозицією про її постановку звернувся до театру бельгійський диригент Андре Неф. Головний режисер театру Микола Мерзлікін та головний художник Людмила Нагорна працювали над втіленням задуму, однак  через економічні негаразди прем’єра вистави все відкладалася. Наприкінці 1996 прекрасні костюми Л.Нагорної склали експозицію виставки «Карнавал у традиціях Відродження», яка експонувалася в галереї «Дім Миколи». Минув час, змінився і склад постановників: до роботи долучилися – головний диригент театру Олексій Баклан, який вніс своє бачення в трактування класичного твору, головний хормейстер Галина Горбатенко та постановник пластики Алла Рубіна. «Ріголетто» вдалося випустити лише наприкінці 1999, коли театр вже мав власну сцену. Видатний український режисер Микола Іванович Мерзлікін (1936-2006), який понад два десятиліття був головним режисером  театру, думав насамперед про те, щоб концепція вистави була прийнятною саме для нашого глядача, була адресована молоді. Він так визначив головне у своєму режисерському прочитанні: «Вистава вирішується сучасно, але в традиційно класичному плані. Проблеми, які порушує ця опера, – вічні. В ній вирують пристрасті шекспірівської напруги. Тут майже немає однозначних персонажів. Хоча опера названа «Ріголетто», вважаю, що головних героїв тут троє, і вони тісно пов’язані між собою. В основі вистави – й трагічні взаємини Герцога та Джільди, й взаємини батька і доньки, й залежність людини від обставин і оточення. Традиційне трактування образу Герцога як легковажного розпусника здається мені однобічним. Адже в музичній драматургії є світлий момент – зустріч Герцога із Джільдою. Це його перше і єдине справжнє кохання. Згадаймо хоча б трагізм у музиці на початку другої дії, коли Герцог дізнається про викрадення коханої. Це підтверджує і знаменита пісенька в останній дії. За зовнішньою бравадою в ній – відчай і відчуття психологічного дискомфорту. Хоча Герцог, безумовно, не Ромео. Він є породженням епохи і, на жаль, слухняною жертвою обставин, яким не в змозі протистояти. В цьому контексті і кохання Джільди, і її загибель не виглядають марними, і стверджують надію. Це незначне «порушення» традиційного вирішення образів, однак мені воно здається суттєвим. По-шекспірівськи масштабно вирішений в опері і образ Ріголетто. Він – людина непересічна, та каліцтво й умови, в яких блазень мусить виживати, зробили його циніком. Притаманні йому світлі почуття заховані дуже глибоко і проявляються лише у ставленні до дочки. Ненавидячи свою службу, він настільки згрубів і пристосувався до цинічного знущання і пригнічення людської гідності в інших, що не може зупинитися. Лише прокляття Монтероне-батька примушує блазня замислитися – він розуміє, що буде покараний» («Театрально-концертний Київ», 1999, № 10). Головні партії у прем’єрній виставі виконували: Ріголетто – засл.арт.України Віталій Жмуденко, Герцог – Василь Грохольський, Джільда – Ірина Вежневець, Маддалена – Любов Канюка, Спарафучілле – Олександр Каціяєв.

Опера йде на нашій сцені вже понад десять років і кожен з глядачів має можливість оцінити геніальність драматургії Верді, закладену в його музиці.                                                   

                                                                       

Прем’єра вистави у Київському муніципальному

театрі опери і балету для дітей та юнацтва

відбулася 12 грудня 1999

Опера виконується італійською мовою



Тривалість вистави – 2 год. 50 хв.