Спільно з творчим об'єднанням baza.art people ВЕЧІР СУЧАСНИХ БАЛЕТІВ: АМА та ДЕ ТИ?

на музику сучасних зарубіжних композиторів

1 відділ:

Сучасний одноактний балет «АМА» від ПРОcontemporary

Музика: Ryuichi Sakamoto, Four Tet, Sarah Davachi, Go Go Penguin, Opto, Terrible Element

 

Автор ідеї, режисер: 

Гала Пеха

Хореографи-постановники: 

Гала Пеха, Данило Зубков, Юля Лопата, Віка Соловйова, Даяна Маньковська

Хореографи:

Дарина Самойлова, Таня Рябцун, Саша Пташник, Ліза Рябініна, Катя Бишева, Лєра Кобцева, Ліза Олександрова, Настя Рєшетнік, Катя Шерстобітова

Художник по костюмах: Віка Соловйова

Художник по світлу: Олена Антохіна

Фото, відео: Аліна Рижкова,  Данило Зубков

Графічний дизайн: Катя Шерстобітова

 

Виконавці:

Катя Бишева

Таня Рябцун

Лєра Кобцева

Дарина Самойлова

Ліза Олександрова

Віка Соловйова

Настя Рєшетнік

Саша Молодан

Юля Лопата

Даяна Маньковська

Катя Шерстобітова

Тривалість балету: 35 хвилин

 

2 відділ:

Сучасний  одноактний балет «Де ти?» від baza.art people

Музика: Animal Hospital, marsen jules trio, dario marianelli, $.99 Dreams

 

Ідея, хореографія: Катерина Водзянська

Хореограф-постановник: Катерина Водзянська 

Помічник хореографа: Роман Кушнеревич, Єкатерина Бишева

Володимир Марчук

Художник по костюмах: Катерина Камоза 

Художник по світлу: Олена Антохіна

Графічний дизайн: Сергій Суляєв, Катя Шерстобітова

Фото: Соня Вінниченко

Відео: Афанасій Чавдаріді

 

Виконавці: 

Єкатєрина Бишева

Катерина Водзянська

Роман Кушнеревич

Катерина Курман

Ілля Мірошніченко

Катерина Кузнецова

Тривалість балету: 35 хв.

 

АМА

«Ама» – вистава-емоція, вистава-почуття. Безглуздо аналізувати жінку, до неї не застосовуються жодні логічні оцінки та висновки.

Саме її існування, її життєдайна сила є причиною та є наслідком. Дихати, не скорятися, дарувати енергію, заглиблюватися та залишатися на поверхні, прагнути рівноваги та руйнувати навколо себе все.

Чому вона усе робить так чарівно? Чи не тому, що її початком є любов?

«Ами, то тендітні дівочі руки, які ріжуть океанську водяну товщу. Ривок за ривком, все глибше і глибше віддаляючись від сонячного проміння, вони несуть в легенях, ковток повітря, котрий є провідником у цей, такий непізнаний світ, людському оку. І це все, що вона взяла з собою, на холодне океанське дно, вся її підтримка, ось ця маленька кулька повітря, що окутує молоде серце. Весь той обряд, оголеного, солоного від океану жіночого тіла, покликаний заради іншої кульки... Заради перлини, за якою ці молоді дівчата день у день, раз за разом, поринають у кілометри води та піни...»

 

ДЕ ТИ?

«Якби ми могли збільшити межі усього, ми би побачили, де починається життя і де закінчується. Всю його циклічність.  Як воно перетікає із сущого в повне небуття. Як щомиті змінюється все навколо і ми самі.

Сни теж правдиві, різниця тільки в розкритих і закритих очах.

 Зрозуміти це повністю, і тоді можна вийти за межі і того і іншого, і шлях лежить за межами і того, і іншого.

І те, і інше - видиме, а за межами - той, хто бачить.

Закриваючи очі, падаючи у сон - ДЕ ТИ?»