Театр для широкого сегменту. Керманич КМАТОБу Петро Качанов переконаний, що тренди в музичному мистецтві – це дороговказ до успішного розвитку

Минулого літа в Київському муніципальному театрі опери і балету для дітей та юнацтва відбувся конкурс на заміщення посади директора-художнього керівника, перемогу в якому здобув Петро Качанов. Музикант за освітою (закінчив Національну консерваторію), практик (працював у Рівненській філармонії, Державному оркестрі народних інструментів) і менеджер (був членом дирекції фестивалю «Червона рута», очолював агенцію «Бревіс», що спеціалізувалася на театральній та концертній діяльності). Обіймав посаду заступника генерального директора Національного палацу мистецтв «Україна», з 1998 року і по сьогодні – Президент Всеукраїнської громадської організації «ХХІ століття для України».   

  • Я займався або безпосередньо мистецтвом, або дотичними до мистецтва напрямками, паралельно опановуючи піар, рекламу, маркетинг, – розповідає Петро Качанов. – Але так чи інакше, основна професія мене завжди вабила. Головна теза моєї програми, з якою  йшов на конкурс, і моя щира мета – це інакше позиціонування цього театру. Київ має унікальний театр, але ця унікальність або ж узагалі не поширювалася на громаду столиці, або ж поширювалася недостатньо. Навіть на нашій будівні написано «Музичний театр». Але що таке музичний театр? Це може зібратися п’ять-сім осіб, грати-співати-танцювати – ось вам і музичний театр. А тут повноцінні і балетна трупа, і хор, і оркестр… Штат нашого театру – 360 осіб. У цьому театрі можна робити будь-які мистецькі форми музичного напрямку. Скажімо, Національна опера напевно не може собі дозволити мюзиклів – вона обмежена в своїй величності і в своїй архітектурі. Ми це собі дозволити можемо. Інші театри намагаються залучити дитячу аудиторію. Швидше всього, у них це виходить. А у нас є і дитяча аудиторія, і доросла, і юнацька – ми театр для широкого сегменту. Опера, балет, мюзикл, казка, «Богема» Пуччіні і «Реквієм» Моцарта – наша афіша надзвичайно багатогранна.  Цей театр  по праву можна назвати унікальним, але про нього мало хто знає. Тож моя глобальна мета на цій посаді – це правильне позиціонування театру і його розквіт.

 багато працюємо для того, щоб оновити репертуар

  • У вас з початку цього сезону чи не щомісяця – прем’єра…
  • Так, у жовтні ми закінчили «Короля Дроздоборода». Ця історія почалася ще в минулому сезоні. Коли я прийшов і побачив, що проект уже запущений, але рухається якось мляво, то вирішив, що його треба закінчити і презентувати глядачам якнайшвидше. У грудні ми запросили на прем’єру мюзиклу «Фабрика Санти». І це зовсім не той варіант, коли музика на підборі чи вистава з окремих номерів. Оригінальну музику написав Павло Табаков, аранжування Івана Небесного – це досить цікава постановка з використанням найсучасніших технологій. Для цієї вистави ми орендували проектор потужністю у 20 тисяч люменів, сюжет побудували на проекції і результат, як на мене, вийшов дуже непоганий. Протягом новорічних свят ми відіграли 28 вистав, які переглянули майже 11 тисяч глядачів! Ще один наш тематичний проект – «Нові мелодії Різдвяної ночі», до якого долучилися Ніна Матвієнко, Тарас Штонда, Ольга Чубарєва та інші відомі виконавці. В репертуарі театру була камерна вистава «Я - Романтика!». Коли переглянув цю постановку на нашій малій сцені, то зрозумів, що вона варта того, аби її розширити, модернізувати і перенести на велику сцену. Ця річ має величезну режисерсько-акторсько-авторську цінність. Тож незабаром запланована ще й ця прем’єра, після певних доповнень та змін ми її назвали «Розстріляне Відродження», у лютому буде два прем’єрних покази. У березні запросимо на оперу-буффа за Доніцетті  «Віва ла мама»,  яка, гадаю, сподобається нашим глядачам незалежно від віку. Ми багато працюємо для того, щоб оновити репертуар.
  • Але крім творчих питань доводиться вирішувати і господарчі…
  • Безумовно. У нас чимало планів адміністративно-господарського характеру. З департаментом культури попрацювали над тим, аби оновити наш театр зсередини. Згодом зробимо капітальний ремонт трьох санвузлів, де будуть також і кабінки для людей із обмеженими можливостями. Це надзвичайно важливо, адже театр починається як з вішалки, так і з туалетів. Потім плануємо повністю змінити стільці у глядачевій залі, на що будуть окремо виділені кошти. А за рахунок власних прибутків зробимо у залі ремонт. У січні покращимо нашу малу залу, обладнаємо там амфітеатр, аби глядачам було зручно бачити наші вистави.
  • Пригадую, ще кілька років тому КМАТОБ мав проблеми з нерухомим майном, на яке претендували інші особи. Зараз ця проблема вирішена?
  • Так, було питання щодо клубу «РА», але всі судові справи виграні до мене. Важливу роль у цьому процесі відіграла керівник нашого департаменту культури Діана Попова, яка дуже принципово відстоювала приміщення театру і стояла на тому, аби ці приміщення назавжди залишилися у складі театру і не відійшли невідомо кому. Але зараз ця ситуація трішки загальмувалася, оскільки виконавча служба ніяк не може вивести чуже майно з цих приміщень. Хоча в цілому все більш-менш спокійно, і ми думаємо про творчість, про облаштування театру…

Ми робили спільні проекти з «Мізантропом», з театром «Дай Боже», з школою Павла Муравського…

  • Багато років шанувальники творчості Раду Поклітару приходили на його вистави саме до цього театру. Як буде надалі?
  • «Київ Модерн-балет» – це вже окрема структура, але театр працює тут, у нашому приміщенні. І якщо ви подивитеся на афішу січня – то тут і «Жінки у ре мінорі», і «Довгий різдвяний обід»… Так що шанувальники Раду Поклітару і далі приходитимуть на вистави «Київ Модерн-балету» до КМАТОБу. Більше того, я хотів би, щоб наша сцена періодично ставала в нагоді й іншим театрам. Ми робили спільні проекти з «Мізантропом», з театром «Дай Боже», з школою Павла Муравського…
  • Ваш попередник в одному із інтерв’ю якось зауважив, що публіка значно активніше відвідує балетні, ніж оперні вистави…
  • Це частково правда: на балет глядач ходить краще, особливо у період новорічно-різдвяних свят. Балетних колективів у Києві не так уже й багато, у нас дуже сильна балетна трупа і хореографічні постановки користуються великим попитом. Але і на оперу теж ходять. У нашій афіші, приміром, є славнозвісна «Богема», яка минулого року отримала «Київську пектораль». Тут існують певні моменти. Ми можемо шукати причини, чому так відбувається, чому балет користується більшою популярністю, ніж опера… Але якщо поставити хорошу оперу, вона матиме хорошу рекламу, сучасне прочитання, то на неї будуть ходити. Це також питання репертуарної політики. Якщо ми будемо брати до роботи оперу, балет, мюзикл, то вони обов’язково будуть трендовими. Це мають бути проекти, які публіка прагнутиме бачити. Можна погоджуватися, можна не погоджуватися, але факт є фактом: поняття тренду існує не лише, скажімо, в моді, але і в оперному мистецтві, музиці тощо.
  • Матеріалу для якісного репертуару, який, до того ж, ще й буде в тренді, вистачає?
  • Оскільки до репертуару ми ставитимося прискіпливо, то матеріал шукаємо. Рішення про «Віва ла мама», скажімо, було зовсім не випадковим. Доніцетті – це тренд. Ми перекладаємо арії українською з італійської, допрацьовуємо партитури… Тобто, такого не буває, що ось є готовий матеріал, ти його береш і переносиш на сцену. Якщо розраховувати на певний результат, то потрібно докласти чималих зусиль.



          

          «Театрально-концертний Київ»