Танець із присмаком хмелю...

Прем’єра «In Pivo Veritas» — театральне «хуліганство» від «Київ модерн-балету»

Олена ВАРВАРИЧ

РАДУ ПОКЛІТАРУ

Після масштабних вистав — інтерпретацій класичних творів — зі складною драматургією та ваговитими художніми конструкціями, «Київ модерн-балет» запропонував глядачам певне театральне «хуліганство». Основна мета пустотливої, яскравої та жартівливої вистави «In Pivo Veritas» — насолода від танцю.

«Київ модерн-балет» на чолі з хореографом Раду Поклітару створили свій варіант відомого античного афоризму «In Vino Veritas», запропонувавши пошукати істину не лише у вині, а й у... пиві. Визначивши жанр вистави як «слабоалкогольне видовище», артисти дали можливість глядачам стати учасниками справжніх веселощів — хмільних і одночасно витончених, ефектних, дещо екзотичних, з хореографічними родзинками і колоритними номерами.

Музичною основою одноактного балету стали ірландські народні пісні та музика епохи Ренесансу. Звідси — художнє вирішення вистави і, зокрема, костюми: кольорові картаті спідниці у поєднанні з балетними пачками, смугастими гетрами виглядали і стильним, і епатажними. Сценографічні апартаменти — пивна, в якій герої сидять або навіть сплять за дерев’яними столами, сміються, жартують, люблять, а також танцюють.

Здається, артисти не працюють у виставі, а грають у веселе, невимушене життя, в якому можна так просто гомоніти, пити пиво, або ж так само граючись, легко літати у фуете. А ще — «сп’янілій» від красивої та видовищної постановки публіці демонструвати свої технічні можливості: мовляв, дивіться, на що ми здатні! Недаремно в балеті багато сольних номерів, які підкреслюють майстерність кожного артиста. А їх у виставі чимало: Анатолій Козлов, Ольга Кондакова, Еліна Вінникова, Ганна Герус, Олена Довгих, Галина Микитюк, Марія Пустовалова, Олена Симонова, Анастасія Харченко, Євгеній Барановський, Дарина Цигіпа та інші.

Вистава «In Pivo Veritas» дуже вільна і легка з точки зору мізансценування (знову ж таки на відміну від попередніх постановок Р. Поклітару). Поки один з учасників видовища виконує свій сольний номер, решта — розкуто спілкуються, сміються, час від часу попиваючи з величезного келиха пінисте пиво.

В той же час, не дивлячись на жартівливість, розважальність балету «In Pivo Veritas», драматургія постановки продумана і цікава. Окрім свята і веселості, все побачене може розумітися як хмільний, забавний і, в той же час трохи ліричний сон, у якому є місце не лише радості і безтурботності, але й коханню, людським взаєминам, тонкості відчуттів, світлу, добру і невловимій теплоті відчуттів від життя в цілому. Завзяття і динаміка вистави свідчать про внутрішню молодість його творців разом із безперечним професіоналізмом. Адже так втамовувати жагу до танцю може лише сміливий і молодий душею і тілом!

ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА / «День»

 

ОСНОВНА МЕТА ПУСТОТЛИВОЇ, ЯСКРАВОЇ ТА ЖАРТІВЛИВОЇ ВИСТАВИ «IN PIVO VERITAS» — НАСОЛОДА ВІД ТАНЦЮ

Сьогодні, якщо ми говоримо «Київ модерн-балет», то маємо на увазі вищий клас сучасного танцю з вигостреною технікою та оригінальною драматургією. Нагадаю, цей колектив ставши популярним не лише в Україні, але й в інших країнах, багато гастролює. З його керівником Раду ПОКЛІТАРУ — особою яскравою і талановитою — нам вдалося поспілкуватися після прем’єри балету «In Pivo Veritas».

— Раду, як виникла ідея створення такої пустотливої, театрально-хуліганської вистави, як «In Pivo Veritas»?

— Мені хотілося створити виставу, яка б відрізнявся від усього того, що наш глядач бачив раніше. Адже постановка «In Pivo veritus» — це танець заради танцю, певні танцювальні веселощі, які, сподіваюся, порадували. А крім того, сам я люблю пиво, звідси, напевно, назва вистави.

— Розкажіть про зміни в житті «Київ модерн-балету» за п’ять років існування колективу?

— Мені здається, що якихось глобальних, не побутових, змін не відбулося. Ми, як і раніше, позиціонуємо себе як репертуарний театр сучасної хореографії. Єдине, що я б відзначив: за п’ять років існування «Київ модерн-балету» стало простіше працювати з артистами — вони навчилися розуміти мене з півслова. Сформувалася справжня творча єдність, колектив однодумців, і вони вже сприймають мене не лише як вчителя, адже артисти теж співучасники творчого процесу.

— Сьогодні ви багато гастролюєте, а які європейські театри, колективи, школи вам імпонують?

— Я б відзначив Сучасний балет Нідерландів. Це колектив зі своїм «почерком» у хореографії. Сьогодні вони є абсолютними лідерами сучасного балету. І коли у нас є можливість, ми із задоволенням відвідуємо їх вистави. Наприклад, колектив NDT — це щось унікальне!

— Свого часу досить несподіваною була ваша постановка балету «Весна священна» І. Стравінського на сцені Національної опери України, яка недовго «протрималася» в репертуарі театру. Чи не збираєтеся відновити цей балет на іншій сцені?

— Я про це не думав, адже якщо говорити про стаціонарну сцену, то ініціатива може виходити лише від керівника конкретного театру. А, припустимо, включити цю виставу до репертуару «Київ модерн-балету» досить складно, оскільки вона не мобільна — там дуже масштабні сценографічні конструкції, які перевозити буде складно.

— Раду, сьогодні вас запрошують до участі в різних шоу, телепроектах. Наскільки така робота цікава, що ви в ній для себе черпаєте?

— Спочатку, погоджуючись брати участь у проекті «Танці з зірками», я досить скептично до цього ставився. Але незабаром дуже захопився. Можу сказати, що така робота стала корисною для мене, оскільки впізнаваність збільшила потік глядачів на вистави «Київ модерн-балету». А крім того, я тепер маю нових друзів, з якими завжди приємно зустрічатися і спілкуватися.

— А чим порадує публіку «Київ модерн-балет» у найближчому майбутньому?

— Я не люблю озвучувати ідеї, плани, мрії... Можу сказати, що наслідки фінансової кризи стали відчутними й для нашого колективу. Тому останні наші роботи — малобюджетні, з невеликими фінансовими витратами. Їх, звичайно ж, не порівняти з виставами «Андеграунд» або «Лускунчик». Мені сьогодні вже дуже хочеться поставити великий, повноцінний балет на 2 дії. Але це, знову ж таки, поки що мрії...