На вечорниці до Київської муніципальної опери

Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва останнім часом почав частіше звертатися до пісенної спадщини українського народу. Помітною подією культурного життя столиці стала поява наприкінці минулого року мистецького проекту «Повертайся живим», в якому було представлено пісні на слова Тараса Шевченка, Лесі Українки, Станіслава Тельнюка та Оксани Забужко. А нещодавно репертуар театру поповнився концертною програмою «Ніч яка місячна... Вечорниці в піснях і романсах».

«Українські пісні та романси завжди відзначалися великим мелодичним багатством, різноманітністю структурних форм та ритміки. Наспівна мелодика, поєднана з експресією, є характерною рисою багатьох українських романсів і пісень. Ми маємо пам’ятати, що живемо на прекрасній землі, і на ній має цвісти рідна мова», — розповів виконувач обов’язки художнього керівника театру Віталій Калітовський.
У концерті було представлено українські пісні різних жанрів — від ліричних, лірико-романтичних та драматичних до жартівливих та розважальних. Отож веселе і запальне йшло поряд з ліричним і трохи сумним. Так само, як і в житті, де світлі та темні тони постійно змінюють одні одних.

На вечорниці до Київської муніципальної опери


«Ніч яка місячна...», «Дивлюсь я на небо...», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...», «Чорнії брови, карії очі» — більшості відомі слова цих романтичних мелодій ще з дитинства, але їх хочеться чути знову і знову. Це пісні, які ніколи не набридають, їх можна почути не лише в Україні, а й далеко за межами нашої держави. Отож природно, що саме ці українські пісенні перлини були представлені в концерті. І це лише незначна частина того, що можна було почути цього вечора. Всього ж тут було представлено понад тридцять українських пісень та романсів. Але насправді це менше, ніж тисячна частка пісенної спадщини українського народу.
Кожний номер концерту — це немов маленька вистава, проте разом вони гармонійно поєдналися в єдине ціле. Кожна нова пісня ставала логічним продовженням попередньої. Очевидно, постановник концерту, головний режисер театру Лариса Моспан-Шульга свідомо добирала до програми пісенні твори з різних регіонів України — від Слобожанщини до Карпат, аби ще раз довести, що ми єдина країна і єдиний народ. Так було багато віків і так буде завжди. Одяг виконавців теж представляв різні регіони нашої держави, але разом вони лише доповнювали одне одного.
Під час концерту було представлено сольні номери у виконанні лауреатів міжнародних та всеукраїнських конкурсів Вікторії Осадчук, Любові Канюки, Романа Смоляра, Рузанни Чабанової, Сергія Шаповала, Георгія Нечаєва, Тетяни Странченко, Марії Буймістер та інших талановитих артистів, котрі прозвучали у супроводі фортепіано, скрипки та флейти. Доповненням до них стали дві хорові вставки акапела («Ніч яка місячна» в обробці Ю. Власенка і «Ой, роде наш красний» в аранжуванні О. Баженова) та дві музично-хореографічні композиції у виконанні артистів балету («Думка-шумка» і «Пливе човен»). А кульмінацією концерту стала народна «Балада про Довбуша» в обробці Д. Задора, яку пафосно виконав заслужений артист України Михайло Нагорний. Ця музична розповідь про ватажка гуцульських опришків помітно перегукується із сьогоденням і є уособленням непереможності нашого народу.
За виконавцями постійно з’являлося відео, що допомагало краще зрозуміти зміст пісень та ті почуття, які співаки намагалися передати глядачам (зоряне небо, опале листя, хмари, дощ, запалені свічки, краєвиди України).
Майже півтори години концерту пролетіли непомітно. Здавалося, що ще дуже довго слухав би цю прекрасну музику і цей чарівний спів. Напевне, такі ж враження були й у більшості глядачів, які не хотіли відпускати зі сцени виконавців. А те, що у залі майже не було вільних місць, свідчить, що нарешті українці почали повертатися обличчям до національної культури. Та, напевно для того, аби вона посіла гідне місце у житті народу, зокрема молоді, ще потрібно пройти довгий і непростий шлях.

Едуард ОВЧАРЕНКО