Заметіль

      „Режисер Микола Мерзлікін, вибудовуючи літературно-музичну композицію (якщо можна так назвати те оригінальне дійство, що врешті вийшло), впевнено розраховує на сильного актора. І Віталій Савчук не губиться серед оркестрової заметілі, його острівець акторського ігрового простору серед музичного океану ясніє вогником свічки. На цей вогник летить наша увага, коли музика стихає і пушкінський текст з уст актора лине так, немов казка з уст Орини Родіонівни. В цей час навіть дорослі глядачі перетворюються на маленьких поетів”.

                                                           

                                                         Валентина Грицук  „Кіно/театр” 2002, № 3